Хоча президент США Дональд Трамп нині зосереджений на Ірані, зараз для нього склалися сприятливі умови, щоб виступити миротворцем у російсько-українській війні. Цей шанс може швидко зникнути. Президенти Росії та України останніми місяцями відкрито заявили про бажання відновити співпрацю зі Сполученими Штатами та розпочати інтенсивні переговори для припинення бойових дій.
Путін продовжує позитивно відгукуватися про Трампа. Водночас окремі високопосадовці та коментатори, наголошуючи на допомозі Вашингтона Києву, ставлять під сумнів здатність американського лідера бути ефективним і надійним посередником. Українська сторона тісно координує з європейцями тактику переговорів. Дехто в Києві хотів би бачити Європу більш безпосередньо залученою. Такий підхід міг би посилити розрив із Москвою і зменшити шанси на мир, зазначає джерело.
Ескалація та виснаження сторін
Війна увійшла в небезпечну спіраль ескалації. Україна посилює удари по об’єктах дедалі глибше на території Росії, зокрема по енергетичній інфраструктурі та військових цілях. Ці атаки мають помітний ефект. Київ поступово ускладнює сполучення Криму з материковою частиною Росії. Вперше жителі віддалених від фронту російських регіонів відчувають прямі наслідки війни. Кремль закликає до спокою, але водночас обіцяє жорсткішу відповідь на те, що називає терористичними атаками.
Росія, зі свого боку, різко збільшила повітряні атаки на українські міста та критичну інфраструктуру. Це зменшує запаси українських протиракетних перехоплювачів. У Європі зростають побоювання щодо розширення конфлікту. Українські безпілотники та російські ракети — навмисно чи випадково — порушують повітряний простір країн НАТО. Кремль погрожує діями проти європейських прихильників України.
Разом із тим війна, як не дивно, дозріла для завершення. Чим довше тривають бойові дії, тим менша ймовірність повернення мільйонів українців, які виїхали за кордон. Витрати на відновлення вже сягають сотень мільярдів доларів і лише зростатимуть.
Росія стикається з демографічною кризою та труднощами з комплектуванням військ. Економічні витрати швидко зростають, економіка стагнує. Відсутність інвестицій у передові технології, зокрема штучний інтелект, віддаляє Москву від США та Китаю — країн, з якими вона порівнює свій статус великої держави.
Вікно можливостей для Вашингтона
З кожним днем продовження війни майбутнє виглядає похмурішим. Проте якби бойові дії припинилися сьогодні, кожна сторона могла б заявити про перемогу. Президент України Володимир Зеленський міг би наголосити на збереженні незалежності, суверенітету та європейських амбіцій. Путін — на тому, що Росія не допустила стратегічної поразки і «звільнила» мільйони людей на сході України.
Обидві сторони можуть вважати, що продовження війни покращить їхні позиції на переговорах. Однак ціна конфлікту звужує політичний простір для максимальних цілей і підвищує цінність компромісу.
За таких обставин потрібні термінові інтенсивні переговори. Лише Вашингтон має необхідне поєднання доступу, важелів впливу та політичної ваги, щоб очолити дипломатичні зусилля. Тільки США можуть вести переговори і з Москвою, і з Києвом, а за потреби — з ключовими європейськими столицями. Україна та Росія не здатні зробити це самостійно. Саме тому вони прагнуть відновлення американської участі. Москва не сприйме жодну європейську країну як серйозного посередника, вважаючи Європу глибоко антиросійською.
Трампу варто негайно направити своїх посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера спочатку до Києва, а потім до Москви. Ніхто не очікує миттєвого прориву. Завдання — закласти основу для активної човникової дипломатії. Президенту США слід підсилити роботу цих представників додатковими експертами.
Успіх не гарантований і не настане швидко. Але можливість реальна і нетривала. Якщо Вашингтон хоче перевірити, чи можна завершити цю війну, діяти потрібно зараз — перш ніж ескалація закриє дипломатичне вікно, яке відкрило взаємне виснаження.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що українська влада докладе максимум зусиль, аби вже цієї осені змусити Росію перейти до миру.