Хмельницька атомна електростанція розташована на півночі Хмельницької області України, у місті Нетішин, на правому березі річки Горинь. Промисловий майданчик станції знаходиться приблизно за 140 кілометрів від обласного центру — міста Хмельницький — і лежить на стику трьох областей: Хмельницької, Рівненської та Тернопільської.
Офіційна адреса: 30100, Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Енергетиків, 20. Географічні координати станції — близько 50,30° північної широти та 26,65° східної довготи. Саме це місце було обране після ретельного вивчення десятків потенційних майданчиків ще в середині 1970-х років.
Станція є одним із ключових об’єктів західного енергетичного регіону України і щорічно виробляє близько 15 мільярдів кВт·год електроенергії. Її розташування визначає не лише технічні можливості, а й логістику, зону спостереження та розвиток міста-супутника Нетішин.
Географічне положення та адміністративні межі
Промисловий майданчик Хмельницької АЕС займає територію на півночі Хмельницької області. Місто Нетішин, яке виросло разом зі станцією, стоїть на правому березі річки Горинь. Відстань до обласного центру становить приблизно 140 кілометрів, а до Києва — близько 350 кілометрів на захід.
Зона спостереження станції охоплює частину Шепетівського району Хмельницької області та частину Рівненського району Рівненської області. Таке розміщення на межі трьох регіонів створює особливу адміністративну ситуацію: вплив станції відчувається не лише в одній області, а й у сусідніх громадах.
За 9 кілометрів північніше від АЕС проходить залізнична лінія Шепетівка — Здолбунів — Львів. Найближча станція — Кривин, до якої підведена під’їзна колія станції. Це забезпечує зручний доступ для вантажних і пасажирських перевезень, що було одним із важливих критеріїв під час вибору місця.
За моїм досвідом спілкування з місцевими жителями Нетішина, саме близькість до залізниці та наявність водного ресурсу стали вирішальними факторами, які дозволили швидко розвинути інфраструктуру навколо станції.
Чому саме Нетішин: історія вибору майданчика
Рішення про будівництво атомної електростанції в цьому регіоні ухвалювали ще в радянські часи. У квітні 1975 року Міністерство енергетики та електрифікації СРСР затвердило техніко-економічне обґрунтування розміщення станції. Із п’ятдесяти запропонованих варіантів майданчиків до фінального розгляду дійшли лише два — Рожнятівський в Івано-Франківській області та Нетішинський у Хмельницькій.
Нетішинський пункт переміг завдяки кільком ключовим перевагам. Тут був низький рівень сейсмічної активності — останній відчутний землетрус у регіоні стався понад 150 років тому. Клімат помірний, з теплим, але не спекотним літом і м’якими зимами. Важливою виявилася наявність водних джерел: річка Горинь і річка Гнилий Ріг забезпечували достатню кількість технічної води для охолодження. Крім того, у зоні будівництва не було особливо цінних сільськогосподарських земель, а близько розташовувалася залізнична станція.
4 лютого 1977 року вийшов офіційний наказ про початок робіт. Будівництво першого енергоблока стартувало 22 січня 1981 року. Перший блок потужністю 1000 МВт ввели в експлуатацію 22 грудня 1987 року, другий — 7–8 серпня 2004 року. Спочатку станцію планували як чотириблочну, але через мораторій 1990 року роботи на третьому і четвертому блоках зупинили.
Природні особливості регіону та роль річки Горинь
Річка Горинь відіграє центральну роль у роботі станції. Водоймище-охолоджувач, створене на її базі, має площу близько 18–20 квадратних кілометрів і об’єм понад 120 мільйонів кубометрів води. Воно проектувалося саме під чотири енергоблоки, хоча зараз працюють лише два.
Ґрунти в районі Нетішина стабільні, сейсмічний фон низький. Це дозволило розмістити важкі реакторні установки ВВЕР-1000 без додаткових складних заходів щодо фундаментів. Рельєф рівнинний, що спрощує будівництво ліній електропередач і під’їзних шляхів.
До зони впливу станції входять лісові масиви Полісся та сільськогосподарські угіддя. Екологічний моніторинг ведеться постійно: радіаційний фон у 30-кілометровій зоні спостереження контролюють як фахівці станції, так і державні служби. За даними офіційних звітів, показники залишаються в межах норми протягом усього періоду експлуатації.
Місто-супутник Нетішин і зона спостереження
Нетішин виник і розвивався одночасно зі станцією. Сьогодні це місто з населенням близько 35–37 тисяч осіб, де більшість жителів так чи інакше пов’язані з роботою на АЕС або в обслуговуючих підприємствах. Хмельницька АЕС є містоутворюючим підприємством і забезпечує значну частину надходжень до місцевого та обласного бюджетів.
Зона спостереження станції включає території двох областей. У межах 30-кілометрової зони проживають жителі кількох громад Хмельницької та Рівненської областей. Тут регулярно проводять громадські слухання щодо будь-яких змін на станції, зокрема щодо добудови третіх і четвертих блоків.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли місцеві жителі Нетішина активно підтримували добудову нових енергоблоків саме через розуміння економічної залежності міста від станції. Це підтверджують результати громадських обговорень 2011 року, коли адміністративно-територіальні одиниці 30-кілометрової зони висловилися за продовження будівництва.
Транспортна доступність і як дістатися
До Нетішина можна дістатися кількома способами. Найзручніший — автомобільний: трасою з Хмельницького через Шепетівку або зі сторони Рівного. Відстань від Шепетівки — близько 30–35 кілометрів. Залізницею зручно користуватися через станцію Кривин, звідки курсують приміські потяги та автобуси до міста.
Сама станція має закритий режим. Вільного доступу на територію промислового майданчика немає. Відвідування можливе лише за спеціальним дозволом або в рамках організованих екскурсій для делегацій, журналістів і фахівців. Для пересічних громадян відкритими залишаються околиці міста та береги водоймища-охолоджувача, де місцеві жителі часто відпочивають.
Лінії електропередач від Хмельницької АЕС мають стратегічне значення. Станція підключена до енергосистеми трьома ЛЕП 750 кВ і кількома ЛЕП 330 кВ. Одна з 750-кіловольтних ліній історично йшла до польського Жешува, що підкреслює експортний потенціал майданчика.
Порівняння розташування з іншими українськими АЕС
| АЕС | Область і місто-супутник | Особливості розташування | Потужність (МВт) |
|---|---|---|---|
| Хмельницька | Хмельницька, Нетішин | Північ області, річка Горинь, межа трьох областей | 2000 |
| Рівненська | Рівненська, Вараш | Західне Полісся, річка Стир | 2835 |
| Південноукраїнська | Миколаївська, Південноукраїнськ | Степова зона, річка Південний Буг | 3000 |
| Запорізька | Запорізька, Енергодар | Берег колишнього Каховського водосховища | 6000 |
Дані таблиці базуються на офіційних відомостях НАЕК «Енергоатом» та відкритих джерелах. Хмельницька АЕС вирізняється найбільш західним розташуванням серед діючих станцій і найкращими можливостями для експорту електроенергії до Європи.
Сучасний стан і перспективи розширення станом на 2026 рік
Наразі на станції працюють два енергоблоки ВВЕР-1000 сумарною потужністю 2000 МВт. Перший блок отримав ліцензію на продовження експлуатації, другий має підтверджену можливість безпечної роботи до 2035 року. Щороку станція генерує майже 15 мільярдів кВт·год, що становить помітну частку виробництва електроенергії в Україні.
Найперспективнішим напрямком залишається добудова енергоблоків № 3 і № 4. Їхні конструкції збереглися з радянських часів (готовність третього блоку оцінювалася близько 75–80 %). Станом на 2025–2026 роки ведуться роботи з актуалізації техніко-економічного обґрунтування. Розглядаються варіанти використання обладнання з болгарської АЕС «Белене» та можлива співпраця з американською компанією Westinghouse щодо реакторів AP1000 для майбутніх блоків № 5 і № 6.
Майданчик Хмельницької АЕС вважається найкращим в Україні для будівництва нових потужностей саме через наявну інфраструктуру, водні ресурси та близькість до європейських ринків.
Поширені помилки та міфи щодо розташування
- Міф: станція знаходиться в самому Хмельницькому. Насправді до обласного центру 140 кілометрів. Нетішин — окреме місто.
- Помилка: станція розташована на Рівненщині. Хоча зона спостереження заходить на територію Рівненської області, сам майданчик і місто-супутник належать до Хмельницької області.
- Міф: через близькість до кордону з Польщею станція небезпечна. Навпаки, саме це розташування дає перевагу для експорту електроенергії та інтеграції з європейською енергосистемою.
- Помилка: водоймище можна використовувати для купання без обмежень. Офіційно водоймище-охолоджувач має режим обмеженого доступу, хоча місцеві жителі користуються прилеглими територіями.
Ці уявлення часто виникають через плутанину назв і недостатню увагу до карт. Чітке розуміння географії допомагає уникати непорозумінь під час планування поїздок чи аналізу енергетичної ситуації.
Питання, які найчастіше виникають у читачів
Чи можна відвідати Хмельницьку АЕС як турист?
Вільний доступ на промисловий майданчик заборонений. Організовані групи можуть отримати дозвіл через офіційні канали НАЕК «Енергоатом» або місцеву адміністрацію Нетішина.
Наскільки далеко від станції можна безпечно жити?
Усі населені пункти в зоні спостереження мають постійний радіаційний контроль. Фактичні показники фону відповідають природним значенням для регіону.
Чому станцію не побудували ближче до великих міст?
Критерії безпеки та наявності технічної води вимагали віддаленості від великих населених пунктів і родючих земель. Нетішинський майданчик оптимально балансував ці вимоги.
Чи впливає війна на розташування та роботу станції?
Станція продовжує працювати. Її західне положення зменшує безпосередні ризики порівняно зі східними об’єктами, хоча енергетична інфраструктура загалом зазнає атак.
Які плани щодо нових блоків станом на 2026 рік?
Активно готується добудова блоків 3 і 4, а також розглядається можливість будівництва блоків 5 і 6 за сучасними технологіями. Рішення залежить від фінансування та міжнародної співпраці.
Хмельницька АЕС залишається одним із найстабільніших і перспективних об’єктів української атомної енергетики саме завдяки своєму розташуванню. Географія, історія вибору майданчика, наявність водних ресурсів і близькість до європейських кордонів створюють унікальну комбінацію, яка визначає її роль у енергетичній системі країни на десятиліття вперед.